Projekt został zamknięty
zapraszamy na stronę otwartego dialogu do szczegółowych raportów (pomoc humanitarna)
Мета "платформи" maidan24.eu, адмініcтратором якої є Фонд "Відкритий Діалог", - надання поточної інформації про порушення прав людини в Україні.
RSS NEWS

«Новий Маріуполь»

«Новий Маріуполь» це назва організації, яка була офіційно зареєстрована лише два тижні тому, але вже змінила обличчя міста.

Початок навчального року в Маріуполі

Сьогодні 1 вересня. Незважаючи на очевидну загрозу, діти, як і щороку, пішли до школи. Серед них біженці з Донбасу, що втікали від війни до Маріуполя, які не втрачають надію, що тут їхні діти зможуть спокійно вчитися.

Ситуація в Маріуполі

Початок осені в Маріуполі відзначився загрозою з боку російських військ, які наразі стоять під Новоазовськом. На в'їзді до міста зі східного боку знаходиться багато автомобілів, що належать біженцям з місцевостей, зайнятих «Донецькою Республікою». 

Життя повертається у Слов'янськ

Слов'янськ сьогодні – це місто контрастів. З одного боку, все ще можна побачити наслідки боїв, а сепаратисти, що відступають, залишили не лише потужну систему траншеїв в районі Семенівки, але навіть зубні щітки в організованих ними польових умивальниках. 

Батальйон «Київська Русь» на лінії фронту

11 добровольчий батальйон «Київська Русь» упродовж багатьох тижнів знаходиться на позиціях, з трьох сторін оточених і обстрілюваних сепаратистами. До батальйону можна підійти тільки з боку Дебальцево і то – тільки за спеціальним дозволом.

Майдан без Майдану. In memoriam

Прийшов час, коли можна наважитися підвести підсумки. Так зване «очищення» Майдану, тобто прибирання з нього поставлених та ще взимку наметів, успішно завершене. На головній площі столиці України не залишилося нічого, що нагадувало б про те, як ще кілька тижнів тому тут стояло ціле наметове містечко. 

У Самооборони новий офіс в Києві

Я увесь час шукала місце, куди переїхали різні Сотні з Майдану. Сьогодні я знайшла п'ять: другу, третю, двадцять восьму, тридцять першу і тридцять восьму. Їм вдалося отримати дозвіл від міста зайняти стару фортецю на Печерську. 

Патріотизм?

Україна – це поля соняшників, які не ставлять безглуздих питань. Це ніж, що залишився на згадку від друга, що загинув. Це боротьба за Схід. Він хотів би залишитися в армії, хто знає, – може дослужиться до майора.

Останні дні Майдану

Завершується остання фаза так званого «очищення» Майдану, тобто демонтаж  останніх наметів. 

…І не дивляться нам у вічі

Ми сидимо в альтанці на полігоні в селі Нові Петрівці під Києвом. Солдати внутрішніх військ несміливо спостерігають за нами зі своїх постів.

Майдан після Майдану

Усі запитують, чому я не пишу нічого про Майдан. Важко писати. Це Майдан після Майдану. Немає нічого спільного між лютневим Майданом і його теперішнім «життям після життя».

Перед поїздкою на «Дикий Схід» - поради від кореспондентки Фонду

Останні два місяці я працювала на сході України в якості кореспондента Фонду. За цей час навколо мене мирні демонстрації переросли в масові заворушення, і, нарешті, йшли військові дії.

Репресії:

  • 0
    вбиті
  • 0
    заарештовані
  • 0
    особи зниклі безвісти
»
Повний список

Перед поїздкою на «Дикий Схід» - поради від кореспондентки Фонду

Останні два місяці я працювала на сході України в якості кореспондента Фонду «Відкритий Діалог» (ODF). За цей час навколо мене мирні демонстрації переросли в масові заворушення, штурмували і відбивали адміністративні будівлі і, нарешті, йшли військові дії. Виникли дві сепаратистські Народні Республіки – Донецька і Луганська, почалася антитерористична операція, що проводиться українською армією. Усі ці події були по-різному представлені в різних ЗМІ – від проросійських «журналістів» ніхто навіть не чекав достовірної інформації. Їх завдання полягало в створенні потрібної для кремлівської пропаганди картинки того, що відбувається в Україні. Українські ЗМІ не завжди могли заповнити цю прогалину – передусім через те, що їх не допускали на місця подій. Ось чому було так важливо, щоб місія Фонду «Відкритий Діалог» на сході діяла, незважаючи на потенційні небезпеки, на які можуть наражатися журналісти в захоплених сепаратистами районах. За час моєї роботи я змогла побувати в місцях, де відбувалися важливі речі, і передавати звіти не лише для Фонду, але й для інших польських ЗМІ, з якими співпрацює Фонд «Відкритий Діалог». Кожного разу я поверталася ціла й здорова, налагоджуючи по дорозі цінні контакти, завдяки яким я постійно знаю, що відбувається в різних місцях, охоплених конфліктом. 

У зв'язку з цим багато людей просять мене дати пораду щодо подорожі Східною Україною, особливо в контексті гучних і дуже тривожних викрадень журналістів під час виконання ними своєї роботи. Деякі з них були звільнені, але багато хто й досі утримується в полоні, є і жертви. Звичайно, не можна передбачати і спланувати все. Проте з бесід з журналістами – викраденими і тими, кому вдалося цього уникнути – виходить, що багато з тих, хто потрапив в руки сепаратистів, опинився там частково зі своєї вини.

Помилки, здійснені журналістами/спостерігачами конфлікту на сході України:

1. Відсутність обізнаності про ситуацію і знання менталітету жителів Східної України.

Ситуація на Донбасі дуже напружена. Зважаючи на специфіку розуміння функції ЗМІ однією зі сторін конфлікту (проросійською), журналісти вважаються учасниками конфлікту, а не його спостерігачами. Тому журналістське посвідчення в цьому регіоні не є гарантією безпеки, а навіть навпаки. Тоді як у російських журналістів полегшені умови роботи серед сепаратистів (хоча можна сперечатися щодо характеру цієї роботи), до європейських журналістів відноситимуться з підозрою і неприязню, – і це у кращому випадку. Багато разів я була свідком нападу на журналістів прибічниками сепаратистів при спробі щось сфотографувати або зняти відео. Що цікаво, журналісти, які нічого не очікували, піддавалися нападу з боку не озброєних чоловіків, як це можна було б припустити, а пенсіонерок, які сприйняли фотографів «шпигунами» і «фашистами».

Порада:

Краще «злитися з натовпом». Це спосіб, завдяки якому мені вдалося отримати велику частину матеріалу. У поляків слов'янський тип зовнішності, який безперечно може в цьому допомогти. Пропоную не афішувати свій польський паспорт, адже сепаратисти добре пам'ятають, що Варшава підтримує «фашистську хунту» в Києві. Наполягання на своєму об'єктивному ставленні до ситуації допомагає рідко.

2. Входження в епіцентр конфлікту і «братання» з сепаратистами.

Це одна з улюблених журналістських тактик, яка часто дозволяє отримати хороший матеріал. Признаюся, що і моя частково теж. Але так я працювала в основному в перший місяць конфлікту, коли самі сепаратисти не були впевнені, хто є хто в їхніх угрупуваннях. З часом все частіше це дає зворотній результат, незнайомці привертають увагу і часто викликають агресію. Особливо це стосується журналістів, але мій досвід показує, що «спостерігач» або навіть «мандрівник» викликає такі ж підозри. Допомагає бути тільки з країни, яка (принаймні, як здається сепаратистам) підтримує політику Путіна. Але тоді є небезпека потрапити під обстріл з боку української армії, яка все активніше веде антитерористичну операцію в усіх зайнятих сепаратистами районах.

Порада:

Краще бути непомітним і пам'ятати, що занадто тісні контакти з сепаратистами часто закінчуються перевіркою документів, потім допитом, а часто побиттям і затриманням. Краще не ризикувати своїм життям, щоб отримати хороший матеріал. Правда в тому, що на другій лінії фронту часто працюється краще, ніж на першій, в чому нещодавно переконався один з моїх знайомих фотографів: під час бою він виявився між сторонами, які стріляли, і не міг навіть підняти голову, щоб зробити нормальну фотографію. Не кажучи вже про усіх тих, хто втратив апаратуру або був викрадений, тому що у невідповідний час знаходився занадто близько не до тих людей. 

3. Неправильна поведінка при затриманні.

Не усім пощастило виглядати як «місцеві», щоб не привертати увагу. Крім того, камера або професійний фотоапарат привертають увагу. Взагалі, посилатися при затриманні на свій статус спостерігача/журналіста/міжнародного активіста не допомогло ще нікому. Самим гіршим можливим варіантом поведінки є спроба втечі.

Передусім це може закінчитися тим, що вас застрелять. Я була свідком такої ситуації в Донецьку, коли знайомий журналіст з Нової Зеландії трохи не поплатився життям за спробу втекти – в останню мить комусь вдалося відрізати йому шлях втечі перш, ніж снайпери, які вже тримали його на мушці, вирішили вистрелити. Це врятувало йому життя, але викликало підозру у тих сепаратистів, що намагалися його зупинити і які пізніше побили його і відібрали апаратуру.

Порада:

Кращі поводити себе неагресивно, не намагатися нічого доводити. Часто допомагає роль «наївного» європейського журналіста. Я в потенційно небезпечній ситуації намагаюся розмовляти з сепаратистом на його мові, тобто даю йому зрозуміти, що я знаю, за що він бореться і що для нього важливе. Це викликає довіру і розряджає напружену атмосферу. Оскільки одним з основних переконань «рядових» сепаратистів є гнів на те, що «Київ не чує Донбас», часто просто вислухати з повагою те, що людина хоче сказати, стає виходом з ситуації. Для цього потрібні лише навички перенесення уваги зі своєї особи на співрозмовника, що у журналістів, як правило, добре відпрацьоване.

На закінчення декілька слів про бронежилети і шоломи. Мене часто запитують, чи варто їх носити. Я сама не ношу, в першу чергу, намагаюся не впадати у вічі. Розмовляючи з людьми, я швидше заговорюю їх, чим проводжу інтерв'ю. Я ніколи не провокую і намагаюся не викликати агресії (озброєні цивільні більше непередбачувані, ніж професійні «зелені чоловічки» або «чеченці»). Я не знаходжуся в зоні безпосередніх військових дій, де каска і жилет просто необхідні. У тилі фронту можна знайти такий же цікавий матеріал.

І ще одна річ, не стільки для журналістів, скільки для шукачів пригод, які без знання ситуації, реалій і мови рвуться на Дикий Схід, щоб... ось саме, навіщо? Я розмовляю з людьми, які хочуть їхати в Україну тільки для того, щоб пережити пригоду усього життя.

Насправді, там розігрується трагедія – люди з цієї ж країни, часто сусіди, стоять зі зброєю один проти одного і що ще гірше – застосовують цю зброю. Ефективно. Коли я спостерігала за виборами в Одесі, мій знайомий організовував перевезення тіл і похорони наших інших знайомих, застрілених в ході боїв.

Перш ніж хто-небудь зважиться на «вилазку» у Донбас або Приазов'я, йому слід гарно подумати. А потім добре підготуватися.