Projekt został zamknięty
zapraszamy na stronę otwartego dialogu do szczegółowych raportów (pomoc humanitarna)
Мета "платформи" maidan24.eu, адмініcтратором якої є Фонд "Відкритий Діалог", - надання поточної інформації про порушення прав людини в Україні.
RSS NEWS

«Новий Маріуполь»

«Новий Маріуполь» це назва організації, яка була офіційно зареєстрована лише два тижні тому, але вже змінила обличчя міста.

Початок навчального року в Маріуполі

Сьогодні 1 вересня. Незважаючи на очевидну загрозу, діти, як і щороку, пішли до школи. Серед них біженці з Донбасу, що втікали від війни до Маріуполя, які не втрачають надію, що тут їхні діти зможуть спокійно вчитися.

Ситуація в Маріуполі

Початок осені в Маріуполі відзначився загрозою з боку російських військ, які наразі стоять під Новоазовськом. На в'їзді до міста зі східного боку знаходиться багато автомобілів, що належать біженцям з місцевостей, зайнятих «Донецькою Республікою». 

Життя повертається у Слов'янськ

Слов'янськ сьогодні – це місто контрастів. З одного боку, все ще можна побачити наслідки боїв, а сепаратисти, що відступають, залишили не лише потужну систему траншеїв в районі Семенівки, але навіть зубні щітки в організованих ними польових умивальниках. 

Батальйон «Київська Русь» на лінії фронту

11 добровольчий батальйон «Київська Русь» упродовж багатьох тижнів знаходиться на позиціях, з трьох сторін оточених і обстрілюваних сепаратистами. До батальйону можна підійти тільки з боку Дебальцево і то – тільки за спеціальним дозволом.

Майдан без Майдану. In memoriam

Прийшов час, коли можна наважитися підвести підсумки. Так зване «очищення» Майдану, тобто прибирання з нього поставлених та ще взимку наметів, успішно завершене. На головній площі столиці України не залишилося нічого, що нагадувало б про те, як ще кілька тижнів тому тут стояло ціле наметове містечко. 

У Самооборони новий офіс в Києві

Я увесь час шукала місце, куди переїхали різні Сотні з Майдану. Сьогодні я знайшла п'ять: другу, третю, двадцять восьму, тридцять першу і тридцять восьму. Їм вдалося отримати дозвіл від міста зайняти стару фортецю на Печерську. 

Патріотизм?

Україна – це поля соняшників, які не ставлять безглуздих питань. Це ніж, що залишився на згадку від друга, що загинув. Це боротьба за Схід. Він хотів би залишитися в армії, хто знає, – може дослужиться до майора.

Останні дні Майдану

Завершується остання фаза так званого «очищення» Майдану, тобто демонтаж  останніх наметів. 

…І не дивляться нам у вічі

Ми сидимо в альтанці на полігоні в селі Нові Петрівці під Києвом. Солдати внутрішніх військ несміливо спостерігають за нами зі своїх постів.

Майдан після Майдану

Усі запитують, чому я не пишу нічого про Майдан. Важко писати. Це Майдан після Майдану. Немає нічого спільного між лютневим Майданом і його теперішнім «життям після життя».

Перед поїздкою на «Дикий Схід» - поради від кореспондентки Фонду

Останні два місяці я працювала на сході України в якості кореспондента Фонду. За цей час навколо мене мирні демонстрації переросли в масові заворушення, і, нарешті, йшли військові дії.

Репресії:

  • 0
    вбиті
  • 0
    заарештовані
  • 0
    особи зниклі безвісти
»
Повний список

Патріотизм?

- Моя мама з глузду з'їхала, - говорить 20-річний солдат Національної Гвардії. – Я і так не можу спати, а вона щогодини перевіряє, чи я є в ліжку. «Ти тут, ще не поїхав, як добре», – приходить і гладить моє обличчя. Одного разу я різко зірвався, коли вона тільки трохи відкрила двері. І всю ніч повторював собі: це не сепаратисти, це твоя мама. Дівчина моя теж з'їхала з глузду. Ходить на похорони моїх друзів і плаче. Дивися – я знайшов її на фотографіях з похоронів. – Він відкриває в смартфоні сторінку Національної Гвардії. Церемонія в маленькій церкві, в одному з сіл Західної України. Навколо труни, заплакані жінки.

- Ось це моя Іра, вона навіть його не знала – він знизує плечима.

Ми говоримо про Майдан. Постійно дзвонить телефон.

- Ми з Ірою сидимо на кухні і дивимося телевізор. Мій синочок, мій дорогий, бережи себе, сонечко. Повертайся до мами. Там же стріляють.

Після Майдану він пробув удома неповний тиждень. Ніхто його не розумів. Усі просили розповісти щось про Інститутську. А що розповідати? Трупи.

У кожній його думці – чорна лінія Грушевського. Він зауважив, що про події піврічної давності думає: «Перед Майданом». До, під час, після. Перед Майданом у нього не було проблем зі сном. Не знає, зараз вже не пам'ятає. До часів Майдану він викидав пляшки, випивши пиво. Після – зрозумів, що їх треба зберігати. Згодяться для «коктейлів Молотова».

Він вирішив повернутись до свого життя до часів Майдану. В університеті йому поспівчували: «Звичайно, ви з «Самооборони», можна здати усі заліки в зручний час». Молодець, героям слава!

Він сидів за столом з горою книг і думав про те, що з друзями біля намету було краще. Кілька разів вставав, йому здавалося, що у дворі стріляють. Каска лежала в кутку. Він записався в Гвардію і підписав контракт на три роки.

На Сході кров і смерть. Скрізь. Смерть цивільних, друзів. Тіло сепаратиста, що розкладається, яке через постійний обстріл неможливо прибрати від блокпосту. Дорога через ніч.

Він знову не знав, що відповідати на питання: «Як було?» Пробував розповісти щось смішне. Наприклад, про те, як два тижні пили воду з калюжі, а потім до них прийшла гуманітарна допомога – пляшки кока-коли. Мати знову почала плакати. І знову приходила щоночі. Збрехав, що його викликали на фронт раніше. З дому втік на Майдан. Якраз йшла підготовка до уявного штурму.

- Гвардія? Яка Гвардія? Синок, не вигадуй дурниць! Справжня боротьба – в столиці, – запевнив його колега, від якого несло спиртним і з яким вони разом були в наметі.

У Києві він зрозумів, що у нього не залишилося нічого, окрім України. Україна чітко скаже, що треба робити. Україна – це поля соняшників, які не ставлять безглуздих питань. Це ніж, що залишився на згадку від друга, що загинув. Це боротьба за Схід. Він хотів би залишитися в армії, хто знає, – може дослужиться до майора.

Я дивлюся в його дитячі очі і думаю – це посттравматичний синдром чи патріотизм?