Projekt został zamknięty
zapraszamy na stronę otwartego dialogu do szczegółowych raportów (pomoc humanitarna)
Мета "платформи" maidan24.eu, адмініcтратором якої є Фонд "Відкритий Діалог", - надання поточної інформації про порушення прав людини в Україні.
RSS NEWS

«Новий Маріуполь»

«Новий Маріуполь» це назва організації, яка була офіційно зареєстрована лише два тижні тому, але вже змінила обличчя міста.

Початок навчального року в Маріуполі

Сьогодні 1 вересня. Незважаючи на очевидну загрозу, діти, як і щороку, пішли до школи. Серед них біженці з Донбасу, що втікали від війни до Маріуполя, які не втрачають надію, що тут їхні діти зможуть спокійно вчитися.

Ситуація в Маріуполі

Початок осені в Маріуполі відзначився загрозою з боку російських військ, які наразі стоять під Новоазовськом. На в'їзді до міста зі східного боку знаходиться багато автомобілів, що належать біженцям з місцевостей, зайнятих «Донецькою Республікою». 

Життя повертається у Слов'янськ

Слов'янськ сьогодні – це місто контрастів. З одного боку, все ще можна побачити наслідки боїв, а сепаратисти, що відступають, залишили не лише потужну систему траншеїв в районі Семенівки, але навіть зубні щітки в організованих ними польових умивальниках. 

Батальйон «Київська Русь» на лінії фронту

11 добровольчий батальйон «Київська Русь» упродовж багатьох тижнів знаходиться на позиціях, з трьох сторін оточених і обстрілюваних сепаратистами. До батальйону можна підійти тільки з боку Дебальцево і то – тільки за спеціальним дозволом.

Майдан без Майдану. In memoriam

Прийшов час, коли можна наважитися підвести підсумки. Так зване «очищення» Майдану, тобто прибирання з нього поставлених та ще взимку наметів, успішно завершене. На головній площі столиці України не залишилося нічого, що нагадувало б про те, як ще кілька тижнів тому тут стояло ціле наметове містечко. 

У Самооборони новий офіс в Києві

Я увесь час шукала місце, куди переїхали різні Сотні з Майдану. Сьогодні я знайшла п'ять: другу, третю, двадцять восьму, тридцять першу і тридцять восьму. Їм вдалося отримати дозвіл від міста зайняти стару фортецю на Печерську. 

Патріотизм?

Україна – це поля соняшників, які не ставлять безглуздих питань. Це ніж, що залишився на згадку від друга, що загинув. Це боротьба за Схід. Він хотів би залишитися в армії, хто знає, – може дослужиться до майора.

Останні дні Майдану

Завершується остання фаза так званого «очищення» Майдану, тобто демонтаж  останніх наметів. 

…І не дивляться нам у вічі

Ми сидимо в альтанці на полігоні в селі Нові Петрівці під Києвом. Солдати внутрішніх військ несміливо спостерігають за нами зі своїх постів.

Майдан після Майдану

Усі запитують, чому я не пишу нічого про Майдан. Важко писати. Це Майдан після Майдану. Немає нічого спільного між лютневим Майданом і його теперішнім «життям після життя».

Перед поїздкою на «Дикий Схід» - поради від кореспондентки Фонду

Останні два місяці я працювала на сході України в якості кореспондента Фонду. За цей час навколо мене мирні демонстрації переросли в масові заворушення, і, нарешті, йшли військові дії.

Репресії:

  • 0
    вбиті
  • 0
    заарештовані
  • 0
    особи зниклі безвісти
»
Повний список

Майдан після Майдану

Усі запитують, чому я не пишу нічого про Майдан. Важко писати. Це Майдан після Майдану. Немає нічого спільного між лютневим Майданом і його теперішнім «життям після життя».

У штабі хитають головами.

- Дискредитація Самооборони. Кличко повинен навести з цим порядок.

- Штаб? Зрадники, торгаші, дискредитація Майдану! – обурюються колеги з намету, з якими ми подружилися.

Майдан занурений у свою летаргію і живе легендами. Говорить, що Кличко хоче вислати війська, щоб позбутися останніх солдатів боротьби за свободу. Новий уряд викрадає людей, які домагаються люстрації. Про рожеві контури, де із стін Профспілок обсипається штукатурка, розповідають, що це позначення місць, де лежали спалені останки. – Їх знайшли посередині стіни? – я дивуюся. – Про це не можна говорити! – переривають мене.

Для них число жертв пожежі сягає декількох сотень і увесь час зростає. Я знаю, що в Профспілках не могло загинути більше 15 осіб. Я була там. Я бачила евакуацію цього госпіталю, про який зараз розповідають, що там живцем згоріло триста поранених з неврологічними травмами. Не подобається їм також ремонт будівлі. Краще залишити Профспілки на пам'ять. Випалені руїни в центрі столиці.

Кожен, кого запитуєш, скільки тут стоїть, відповідає, що із самого початку. Майдан Незалежності став специфічним акваріумом, жителі якого панічно бояться його покинути, щоб не задихнутися. – Я входив до Козацької Ангельської Сотні – марить старий із зовнішністю бездомного.

Це тому, що на Майдані залишилися, в принципі, тільки люди похилого віку і діти. Декілька нудьгуючих хлопців з апатичними обличчями. Не можуть пояснити, чому не їдуть на схід. Моя приятелька роздає їм компот. Погане життя, важке. Оскільки ми воювали, повинні мати посади в парламенті. Раптом відчувається зрушення. Приїхав батько Сергія Нігояна. Оглядає місце, де спав його син. Останній раз на Майдані він був, щоб забрати тіло.

Хлопці випрямляються. Впродовж хвилини – знову горді і незламні. Дають інтерв'ю канадським журналістам. Співають гімн. На спеці чути розповіді про зиму.

– Найпрекрасніші хвилини в житті – говорить хтось голосом, що зривається.

- Я хотів би загинути за країну. Краще б мені було. – додає інший з певною заздрістю.

Сергій виграв. Став вільним. Бійці Небесної Сотні створюють новий шар національних героїв України. Опікають своїм наметом, як святі. Ті, хто залишилися на Майдані, нікому вже не потрібні. Додому повернутися не хочуть або не можуть. До Колі приїхала дружина. – Навіщо тобі був цей Майдан, повертайся до нас, в Тернопіль, тут вже все закінчено, вже кінець...

Шукають нових ворогів. Не може бути нової України із старим Порошенком. Розмова про політику –- це темний коридор, ведучий в нікуди.

Батько Сергія йде, а Майдан знову задушливий і липкий. Повітря стоїть без руху, пил притрусив фотографію Сергія, прибиту до стовпа. Христос Майдану дивиться сумно і нерухомо, коли вони грають в шашки і позичають гроші на горілку. Над наметами звисають пошарпані, брудні прапори. Поруч бродять бездомні песики.

Я поїхала на полігон Нацгвардії, щоб відвідати приятеля. Повернулася засмучена.

- Бачив я цих сепаратистів в Донецьку, – це ж спецназ.. А ваші хлопці з Гвардії не мають жилетів, не мають касок, треба щось робити, організовувати збір коштів..

- І добре, чого туди полізли? У нас теж немає зброї. Справжня боротьба тут. Ти ще побачиш, прочитаєш про це в газетах.

Мабуть, Кличко хоче використати внутрішні війська для знищення наметів. Нещодавно ввічливо попросив згорнути намети. Майдан сказав, що про це думає. На Хрещатику запалали покришки.

Я розмовляю з Віктором. Діє, їздить на схід. У Києві йому робити нічого. Заглянув на Майдан тільки для того, щоб зі мною привітатися. – Виросла між нами нова стіна. Ти пам'ятаєш як «Океан Ельзи» співав «Ким ми будемо, коли все мине і ти скажеш «до дна»? Тут ці хлопці усе зрозуміли буквально. Нехай хто-небудь тебе проведе до метро, не ходи сама ночами. Вже не є безпечно. – А ми ж знайомі з лютого. Знає, що я ходила сама по барикадах до четвертої ранку.

Ми проходимо між наметами. Нас супроводжують непривітні погляди. Хтось плює під ноги – Собака зі штабу.

Я зустрічаю знайомого. Стискає мене в гарячкових обіймах брудних рук.

- Моя єдина, моя полька, яка до нас приходила. 50 гривень, термінова справа, я віддам, я віддам напевно, я не можу сказати на що, таємниця, але я віддам.

Його лоб перетинає темний шрам. Я запитую, звідки він.

- Я захищав честь дівчини. Ти ж знаєш, який я, ти знаєш мене. Дай мені, я прошу, ці 50 гривень.

Хтось махає рукою – Бреше, п'яний ударився об трубу.

- Я не дам тобі на горілку.

- Я повинен пити, Моніка, я повинен пити, щоб забути, як цих хлопців я носив. У одного відкинулася голова, і половина черепа відпала. І це усе впало мені на черевики. Я не можу, ніколи звідси не піду.

Пам'ятаю. Я зустріла його на Інститутській. Руки по лікті були червоні від крові. Тепер у нього тільки червоні налиті кров’ю  очі.

* * *

Після повернення додому я перевіряю пошту. Чергові солдати Нацгвардії загинули на Сході. Майдан допиває до дна свої рани і мріє про те, щоб знову дихати в замерзлі руки і вести нескінченні розмови про весну.